Богослужіння 19-ої Неділі після П'ятидесятниці

3 листопада 2024 року, у Троїцькому архієрейському соборі були здійснені уставні богослужіння Неділі 19-ої після П'ятидесятниці. Служіння всенічного бдіння та Божественної літургії очолив клірик собору протоієрей Максим Карпенко у співслужінні кліриків храму. За богослужінням було піднесено сугубі молитви про припинення війни. Пастирське повчання, з яким отець Максим звернувся до парафіян, було засноване на євангельському уривку з недільної літургії - притчі про багатія і Лазаря.

Недільні читання Святого Письма:

"Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду. У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук. Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх. Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог ві дає) узятий був до третього неба. І знаю про такого чоловіка (тільки не знаю – в тілі, чи без тіла: Бог відає), що він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати. Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми. А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене. А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. Тричі благав я Господа про те, щоб удалив його від мене. Але Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя вершиться в немочі. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова" (2 Коринфян 11:31-12:9);

"Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і віссон і щодня розкішно бенкетував. Був також один убогий, на ім'я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси, приходячи, лизали струпи його. Прийшов час вмерти вбогому і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його і, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме! змилосердься наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум'ї цьому. Але Авраам сказав: чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – зле; отже, тепер він тут утішається, а ти страждаєш; і до всього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, так само звідти до нас не переходять. Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого, бо в мене є п'ять братів; хай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; хай слухають їх. Він же сказав: ні, отче Аврааме! але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять" (Луки 6:19-31).