Богослужіння 20-ої Неділі після П'ятидесятниці

26 жовтня 2025 року, в Неділю 20-ту після П'ятидесятниці, що цього року збіглася з днем пам'яті Iверської ікони Божої Матері та пам’яті святих отців VII Вселенського Собору, у Троїцькому архієрейському соборі були здійснені уставні богослужіння. Служіння всенічного бдіння та Божественної літургії очолив благочинний собору протоієрей Олександр Кудряшов у співслужінні кліриків храму. За літургією було піднесено сугубі молитви про мир у нашій державі.  Після завершення недільної Євхаристії було виголошено пастирську проповідь.

Недільні читання Святого Письма:

"Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовіствував, не є людське; бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Іісуса Христа. Ви чули про мій попередній спосіб життя в іудействі, що я жорстоко гонив Церкву Божу та спустошував її, і досягав успіхів в іудействі більше за багатьох ровесників у моєму роду, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань. Коли ж Бог, Котрий вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовіствував Його язичникам,– я не став тоді ж радитися з плоттю і кров'ю, і не пішов в Ієрусалим до тих, що стали Апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії, і знову повернувся в Дамаск. Потім, через три роки, пішов я до Ієрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п'ятнадцять. Іншого з Апостолів я не бачив нікого, крім Якова, брата Господнього" (Галатів 1:11-19);

"Вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його; а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи; а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його; інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає! Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця? Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють. Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже; а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись; а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають; а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду; а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!"(Луки 8:5-15).